Коли слова важливі, їм потрібна форма. Ми задаємо темп мовлення й залишаємо тишу між рядками, обираємо папір і обкладинку з архівним потенціалом — щоб пам’ять звучала так само точно і сьогодні, і через багато років. Ми почали з простого наміру — сказати головне так, щоб це прожило довше за подію. Книга стає формою для почуттів, до неї повертаються, її тримають дбайливо.